Кафедра математики
Гулідова
Людмила Ігорівна


Доводи,
до яких людина
додумується
сама,
звичайно
переконують
її більше, ніж ті,
які
прийшли в голову іншим.
Б. Паскаль
Ознайомившись
з роботою своїх колег — вчителів
початкових класів СШ № 38, я зацікавилась
ідеями розвівального навчання за системою
Д.Б.Ельконіна–В.В.Давидова і з 1996 року
почала навчання у Центрі психології і
методики розвівального навчання в м.
Харкові.
В
1997-1998 навчальному році розпочала
викладання математики в класах РН. Прагну
до того, щоб навчально-виховний процес
відповідав потенційним можливостям і
потребам учнів, а вивчення математики стало
багатогранним, емоційно багатим,
стимулювало інтенсивний розвиток школярів.
На
уроках намагаюся створити проблемну
ситуацію (найчастіше так, ніби вона виникає
сама по собі), вислухати думку кожного учня,
привчити їх до самостійної роботи,
порівняння своїх думок з думками товаришів,
вибирати найраціональніший спосіб розв’язання
задачі. Роботу на уроці планую так, щоб діти
працювали не для оцінки, не боялися
висловити свою гіпотезу, висновок,
використовуючи уміння і знання, які вже
отримали раніше, для розв’язання різних
задач: навчально-дослідницьких,
навчальних і часткових.
З
цією метою проводжу різні типи уроків:
·
постановки навчальної задачі;
·
аналізу;
·
моделювання та перетворення
моделі;
·
контролю знань і умінь;
·
оцінки результату.
Використовую
дослідницькі методи навчання, групову,
парну та самостійну форми роботи,
намагаюся створити ситуацію успіху на
кожному уроці. Формування в учнів вміння
проводити рефлексію суттєво зменшує
можливість повторення власних помилок.
Все
це розвиває мислення учнів, їх інтелект,
вміння спілкуватися з іншими, допомагає
дітям активно включатися в навчальний
процес, міркуючи над тим як розв’язати
задачу, як уникати помилок і навчити
інших розв’язувати та складати такі ж
задачі, а також не боятися нетрадиційних
завдань.
Все
це дозволяє учням 5 класу засвоїти значну
частину програмового матеріалу з
математики за 6 клас, успішно виконувати
відповідні підсумкові контрольні роботи, а
учням 6 класу формувати міцну базу для
вивчення алгебри та геометрії.
Значну
увагу приділяю розв’язанню задач на
дроби, %, концентрацію, сплави, суміші та рух.
Заохочую учнів за розв’язання однієї і
тієї ж задачі різними способами.
На
уроці намагаюся дотримуватися
оптимального навантаження на кожного учня,
враховувати це і при визначенні домашнього
завдання.
Основною
метою своїх уроків бачу формування в учнів
стійкого бажання вивчати математику та
міцних умінь, знань і навиків.
Бобрищева Валентина Іванівна

Від
викладача математики й у вищій, і в середній
школі вимагається не тільки міцне знання
науки, яку він викладає. Добре викладати
математику може лише людина, що сама нею
захоплена і сприймає її як живу науку, що
розвивається.
А.М. Колмогоров
Учитель
математики СШ №38 м. Полтави Бобрищева
Валентина Іванівна орієнтується на
принципи розвиваючого навчання: на
високому рівні складності, в швидкому темпі,
з випередженням теорії, при умові
усвідомлення учнями своїх навчальних
можливостей.
Відмінні
риси, які визначають стиль діяльності
Валентини Іванівни - глибоке володіння
математикою, живість розуму, математична і
педагогічна інтуїція, великий творчій
потенціал.
Її
основна мета - навчити
учнів вчитися, критично оцінювати та
усвідомлювати навколишній світ.
Вивчення
нового матеріалу Валентина Іванівна
здійснює логічно завершеними блоками,
розбитими на окремі самостійні частини. Як
правило, після пояснення слідує добре
продумана цілісна система запитань, усних
вправ, яка забезпечує зворотний зв’язок з
учнем.
Організація
процесу засвоєння знань включає різні види
діяльності, серед яких провідне місце
займає самостійна робота.
Уроки
Бобрищевої В.І. глибокі за змістом і різні
за методами навчання. Система класних
занять включає такі типи уроків: лекція,
урок розв’язування ключових задач, урок
навчальних задач, консультація, залік,
контрольні роботи, урок аналізу
результатів контрольних чи самостійних
робіт.
Основним
у своїй роботі Валентина Іванівна вважає
врахування психологічних особливостей у
процесі розвитку математичного мислення і
на цій основі здійснює зовнішню та
внутрішню диференціацію.
Постійна
увага приділяється формуванню практичних
навичок. Як правило, набирається визначений
мінімум задач, вправ і наперед формулюються
вимоги до учнів по оволодінню цим мінімумом
(це так звані ключові завдання, в ході розв’язку
яких учні можуть оволодіти основними
навчальними уміннями). На наступних уроках
учитель диференціює завдання. Учні
вибирають за бажанням завдання, які, як вони
самі вважають, можуть розв’язати
самостійно. Вчитель проводить консультації,
підбирає додаткові, більш складні завдання,
а в кінці вивчення теми проводиться залік,
контрольна робота.
Важливою
частиною процесу засвоєння є організація
домашньої самостійної роботи учнів. Вона
включає в себе глибоке вивчення та
опрацювання теорії, обов’язкове розв’язування
вправ з підручника і зі “Збірника задач з
математики для вступу в ВТУЗИ“, (під ред. М.І.Сканаві),
рекомендується додаткова література по
даній темі із різних питань, які виходять за
рамки програми.
Всі
випускники Бобрищевої В.І. успішно
складають вступні екзамени до вищих
навчальних закладів і успішно там
навчаються.
За підсумками анкетування серед студентів
вищих навчальних закладів України
Валентині Іванівні за 1997 рік присуджено
грант Соросівського Вчителя Фондом Сороса.
Хоменкова
Надія Олексіївна
Правдивая
методическая информация чаще всего бывает
скромна. Опытный учитель не претендует на
педагогическое «сверх мастерство», на
методическое изобретательство, ради
изобретательства. Он просто рассказывает о
том, что у него удачно получается на уроках.
Хоменкова
Надежда Алексеевна требовательна к себе.
Она продумывает каждую деталь урока, чтобы
все заставляло учащихся размышлять. Даже
обычные тренировочные задания подаются так,
что они требуют не только простых действий
по определенному алгоритму, но и творчества.
Ее
уроки несут в себе воспитательный заряд,
проходят в атмосфере творчества на высоком
методическом уровне.
Надежда
Алексеевна с тактом ведет своих учеников к
"открытию" математических формул,
зависимостей, закономерностей, свойств,
законов.
Вопросы:
"Кто догадался? Как обосновать? У кого
другое мнение? Как доказать?" – будят мысль,
заставляют работать мозг; каждому ученику
хочется первому дойти до истины, чтобы заслужить похвалу. Учитель - вся
внимание, у нее выжидательный взгляд, она
всех выслушает, направит верную мысль.
Своим
опытом Надежда Алексеевна делится с
коллегами. Она считает, что успеха в
преподавании математики нельзя достигнуть
без дифференцированного подхода к учащимся.
Ее
уроки кажутся простыми, легкими, но в этой
простоте кроется суть мастерства. А оно не
приходит само по себе. Это большой труд.
|